Педагогічна династія Твердохліб – Шинкаренко - Нігоян
Не знали Твердохліб Василь Якович та Дирда Галина Іларіонівна, що поєднавши свої долі, започаткують педагогічну династію.
Він, після служби в лавах Радянської Армії, повертається в рідне село Червоний Маяк працювати вчителем фізкультури.
Вона, після закінчення Великої Вітчизняної війни, працює директором Червономаяцької семирічної школи, викладає російську мову і літературу.
Зустрілись у школі, покохали один одного, одружилися.
У 1952 році, сім’я переїздить у село Сурсько-Михайлівку, де і продовжує свою педагогічну діяльність. У цьому ж році народжується їх дочка Віра.
Працюючи, Василь Якович заочно здобуває педагогічну освіту, навчаючись спочатку на курсах іноземної мови при Московському інституті іноземних мов, у Дніпропетровському педучилищі, де здобуває спеціальність вчителя початкових класів, а потім у Дніпропетровському державному університеті за спеціальністю вчитель української мови і літератури. Одночасно вищу освіту здобуває і Галина Іларіонівна, будучи студенткою Кіровоградського педагогічного інституту.
Молоді та щасливі, вони творчо працювали на педагогічній ниві. Впроваджуючи у своїй роботі індивідуальні та активні форми навчання, подружжя Твердохлібів намагалося, і це їм вдавалося, активізувати пізнавальну діяльність школярів, розвивати їх уяву, логічне мислення, творчість. Неодноразово Галина Іларіонівна проводила семінари для вчителів району, працювала керівником районного методичного об’єднання вчителів російської мови і літератури.
Будучи активними у своїй педагогічній діяльності, вони неодноразово нагороджувалися Почесними грамотами районного відділу освіти, обласного управління. Галина Іларіонівна нагороджена знаком “Відмінник освіти Української РСР” .
Виховуючись у такій дружній, працьовитій, творчій сім’ї, Віра Василівна змалку обрала свою майбутню професію. Вона стала, як і її мама, вчителькою російської мови і літератури. Працюючи над проблемою “Формування загальнолюдських цінностей на уроках зарубіжної літератури шляхом активізації пізнавальної діяльності школярів”, Віра Василівна Шинкаренко намагалася виховувати у своїх учнів читацьку та загальну культуру, формувати творчу особистість. У своїй роботі вона обов’язково враховувала вікові та індивідуальні особливості дітей, підбираючи завдання згідно їх можливостей. Здійснюючи особистісно-орієнтований підхід до навчання учнів зарубіжної літератури, вчителька досягла високих результатів. За творчу, плідну працю Шинкаренко В.В. нагороджена знаком “Відмінник освіти України”, їй встановлено за наслідками атестації вищу кваліфікаційну категорію. До жовтня 2010 року вона працювала заступником директора з навчально-виховної роботи Малокалинівської НСШ. На жаль, життя цієї чудової людини, жінки та педагога раптово обірвалось у жовтні цього ж року.
Маючи маму, бабусю та дідуся вчителів, вбираючи з дитинства в себе дух школи, для Галини Григорівни Шинкаренко (в заміжжі Нігоян) не стало проблемою вибір професійної долі. За покликанням серця вона закінчила Нікопольське педагогічне училище за спеціальністю “вчитель початкових класів”, і повернулася в рідну Малокалинівську школу, де нині навчає та виховує малюків. Працюючи, молода вчителька заочно здобуває вищу педагогічну освіту за фахом «вчитель початкових класів». Галина Григорівна стала гідним продовжувачем педагогічної династії – чуйна, інтелігентна, творча особистість, яку люблять діти, поважають батьки та колеги.